Олександр Котик
Коли питають – «Втомився?», відповідаю – «Ні, кайфонув»
Знайомтеся, це Олександр Котик з Ірпеня. За фахом інженер-автомобіліст, за покликанням гірський гід-екскурсовод, а зараз він волонтер «Добробату». Сашко говорить, що професійні навички стають у нагоді на об’єктах, де проводиться нагальна відбудова. Тут й інженерне мислення допомагає, і навички роботи на висоті знадобилися, й уміння акумулювати людей.
Олександр Котик у команді «Добробату» працює не вперше. Уже був на об’єктах у Ягідному, Макарові, Загальцях, а у день нашого спілкування був у Микуличах. Чоловік робить добру справу, щоб просто допомогти людям, а сам отримує від цього задоволення. Каже, не дарма його назвали Олександром, він – той, хто захищає та допомагає. Волонтерство ж є його фронтом, бо на службу не взяли.
Війна для Олександра почалася із почутих звуків вибухів під Борисполем. На той час чоловік із сім’єю не був вдома, а коли зрозуміли, що почалася війна, то не стали повертатися до Ірпеня, а відразу поїхали до Києва. Там і почалася плідна волонтерська роботи. Два місяці Олександр волонтерив на базі ресторану друзів: готували обіди для бійців ЗСУ, тероборони та інших. Розвантажував гуманітарну допомогу з інших країн. Коли Ірпінь звільнили від окупації, Олександр мав спецзавдання-прохання від друзів, які евакуювалися з міста, – повичищати холодильники.
Рішення волонтерити, розповідає Сашко, прийшло само собою. Будинок чоловіка в Ірпені вцілів, але коли бачить руйнування знайомих і незнайомих, розуміє, що дуже багато людей, які потребують допомоги. І саме це мотивує працювати далі. Головне не втрачати надію, що все буде добре, каже Котик. Адже є безліч тих, хто готовий допомагати й відбудовувати.