Женя Дандре

Я відчуваю себе українцем, моє коріння українське», — волонтер «Добробату», американець Женя Дандре

Після розмови з нашим волонтером Женею починаєш мимоволі інакше дивитися на життя. Як мінімум, з двох причин. Перша — Женя приїхав зі Сполучених Штатів, щоб допомагати українцям. Друга — за п’ять місяців він вивчив українську мову, хоча виріс в англомовній родині. Вражає? Тепер про все по черзі.

Женя Дандре народився в родині американців. Та ще в дитинстві він разом з батьками переїхав до Києва. Відтоді американське коріння хлопця тісно переплелося зі справжнім українським. Сім’я мешкала в Києві, батьки працювали, а Женя навчався у міжнародній школі для іноземців. Коли хлопцю виповнилося 19, він повернувся до Бостона. Женя здобував освіту психолога, та працював фотографом і перекладачем.

Поки хлопець жив у Києві, то спілкувався переважно російською, бо й навчання в міжнародній школі теж було російською. Але з початку повномасштабного вторгнення росії, Женя почав освоювати мову свого коріння. По правді, він вже чудово розмовляє українською, хоч 5 місяців відносно короткий термін для вивчення мови. Мабуть, то все цілеспрямованість Жені та безмежна любов до України.

За декілька тижнів до повномасштабної війни було складно, пригадує Женя. Він тоді був у Бостоні, а його мама в Києві.

«Я сидів вдома і дивився телебачення, а моя мама була тут в Україні. Там в Америці було близько 10 години вечора і я не спав. Я побачив як почали бомбити скрізь. Тоді подзвонив мамі, вона ще не знала, що почалося. Я не тільки боявся за маму, а боявся за всю країну», — розповідає Женя.

Пізніше Женя почав шукати місце, де можна волонтерити. Так і натрапив на «Добробат» і на об’єкт в Блиставиці, де розбирав завали зруйнованого будинку. Він щиро радів, що може допомагати, а його допомога справді важлива.

«Взагалі я приїхав, щоб підтримати усіх вас. Кожен день ти бачиш ці руйнування, але ніхто не зможе звикнути. Це не тільки сміття, це чийсь дім. Там жили й живуть люди. Це дуже сумно для мене. Дуже важливо щось робити фізично, коли ти бачиш такий хаос, такі нестерпні обставини тут в Україні. Це насправді шанс допомогти іншим й робити щось разом».

Наші добробатівці надихають! Коли спілкуєшся з ними, коли бачиш, як натхненно та згуртовано вони сприяють відновленню — розумієш, що наш народ не зламати.