Джейсон Геркула

США

«Добробат є саме тим, чим він має бути: платформою, яка об’єднує людей, готових діяти»

Американський волонтер Добробату Джейсон має цікаве прізвище Геркула, що одразу навіює асоціації з героєм античних міфів Гераклом – Геркулесом. Так, він теж має міцну статуру, добру вдачу й завжди готовий до подвигів. Інакше що б його спонукало приїхати з-за океану на допомогу далекій невідомій країні, в якій триває війна і куди щодня летять смертоносні ракети агресора?

Джейсон – з невеликого міста Джексонвіл у Північній Кароліні. У свої 35 років він перепробував багато занять: працював перукарем, доставляв піцу, а ще займався волонтерством, був донором крові й також має семирічний досвід роботи у сфері будівництва. Чоловік давно мріяв подорожувати, оскільки поза межами США бував лише у Канаді. Він навіть почав вивчати французьку, щоб впевненіше почуватися у франкомовних країнах.

Плани Джейсона докорінно змінилися 2022 року, коли він разом з усім світом дізнався про російську агресію України, важкі бої, страшні обстріли, руйнування та мільйони українських біженців і знедолених. Тоді він твердо вирішив вирушити на допомогу людям, які потерпіли від російської навали, а замість французької почав вивчати українську. Джейсон згадує ті часи:

«Мені був потрібен час, аби підготуватися до поїздки в Україну. Однією з найбільших перепон були скептики, які казали, що мою працю можна було б використати корисніше деінде. Навчання української виявилося дуже непростим. Я займаюся цим майже три роки: вивчав мову близько року ще перед своєю першою поїздкою до України влітку 2023 року і продовжую навчатися досі».

Його перший виїзд разом з Добробатом мав майже детективний сюжет. Ще погано володіючи українською, Джейсон лише в останню мить знайшов автобус з волонтерами, що вирушав на черговий об’єкт. Блукаючи в пошуках біля одного з торговельних центрів, поруч з яким було призначене місце збору, він просто показував людям папірець, де було написано, як йому знайти добробатівську команду. Складний для іноземця квест було пройдено, й усе склалося вдало: Джейсон таки потрапив на один зі зруйнованих об’єктів на Київщині. Щоправда, як він сам зізнається, його перші дні волонтерської роботи в Україні були досить сумбурними:

«Я нічого не розумів із того, що говорили люди, але приєднався до них. Вже на місці були англомовні волонтери, але вони не надто комфортно почувалися на даху, куди я прагнув потрапити, тому я працював із ними внизу, прибираючи сміття. Однак, ця робота швидко закінчилася. Наступного дня на землі робити було вже нічого, і я все ж таки піднявся нагору, щоб допомогти лагодити дах. Я тоді майже не розумів української, але робота має свою мову: якщо бути уважним, можна зрозуміти, як допомогти. Для мене важливо, щоб люди знали: навіть якщо я їх не повністю розумію, я радий працювати разом із ними й докладати зусиль, щоб досягти мети».

З часом Джейсон настільки призвичаївся, що інші волонтери думали, ніби він добре володіє українською, адже чоловік завжди вправно виконував те, що йому доручали. І він не надто поспішав розкрити свій секрет, що просто чудово розуміє саму суть завдання, а мові лише потроху вчиться. За час роботи в Україні американський волонтер побував на відновленні багатьох об’єктів – переважно це були житлові будинки у постраждалих від війни містечках та селах на Київщині, довелося вирушати й на розбирання завалів у столиці після російських ракетних атак. Та найбільше Джейсонові подобається працювати нагорі, він став справжнім майстром з лагодження дахів у будинках приватного сектору. А ще – він працює перукарем, оскільки має хист до цієї справи та добрий досвід праці у США. Водночас, каже Джейсон, робота, пов’язана з безпосереднім контактом з людьми, чиє життя зруйнувала війна, дає неабиякий емоційний відбиток:

Найскладніше – це усвідомлення, що ти стаєш частиною чиєїсь історії в один із найгірших днів життя цих людей. І ти мусиш якось приймати те, що можеш повернути лише частинку того, що вони втратили.

Волонтер ще до поїздки в Україну ретельно вивчав, із чим йому доведеться зіштовхнутися: передивлявся фото й відео зруйнованих будинків, шкіл та лікарень, бачив і відчував горе мирних людей, яких зненацька заскочила війна. Джейсон, начебто, був морально готовий до того, що побачить в Україні на власні очі. Але, зізнається, його вразила стійкість українців, які продовжують жити далі, попри всі знегоди. І подальший волонтерський досвід у Добробаті ще більше переконав його у цій думці:

«Я вважаю, що Добробат є саме тим, чим він має бути: платформою, яка об’єднує людей, готових діяти, забезпечуючи їх необхідними інструментами та ресурсами для здійснення важливої справи».

Джейсон Геркула розповідає, що, перебуваючи в Україні, визначив для себе три цілі. Передусім – власноруч долучитися до відбудови країни й допомогти людям, потерпілим від війни. Ще одна мета: зробити внесок у відновлення економічного потенціалу держави та розвиток бізнесу. І, нарешті, американський волонтер прагне глибше пізнати й оцінити мову та культуру України та поділитися цим досвідом із друзями та родиною вдома. І поволі він наближається до досягнення наміченого:

«Перша мета майже повністю досягнута завдяки моїй роботі в Добробаті. Друга – здійснюється просто через проживання тут і підтримку місцевого бізнесу: я без вагань витрачаю трохи більше там, де це можливо. Третя мета реалізується завдяки моєму зануренню в українські традиції: святкуванню Різдва та Нового року з піснями, пірнанняю в крижану воду, танцям під час святкування Івана Купала та наполегливому вивченню мови».

Джейсон веде свої сторінки у Facebook і TikTok, де ділиться своїм досвідом перебування в Україні. А ще часом одягає традиційний український одяг, коли йде працювати в перукарню. І навіть якщо він не у вишиванці – обов’язково чіпляє до одягу значок із кольорами українського прапора. Його клієнти, каже Джейсон, радіють і дещо дивуються, побачивши перукаря-американця з патріотичною символікою і завжди починають розмови про Україну. Та й сам він завжди готовий поділитися своїми емоціями та знаннями, здобутими під час своєї неймовірної української подорожі:

«Я розповідаю людям у різних куточках світу про відновлення України та роль, яку відіграє волонтерство в цьому процесі. А ще про те, як байдужість чи ненависть може завдати неймовірної шкоди—бізнесам, домівкам, людським життям. Відновлення того, що було втрачено через такі дії, вимагає величезних зусиль, глибокого співчуття та безмежної любові. Але це того варте».